Надруковано в газеті “Голос України” 4 березня 2006 року
31 січня 2006 р. президент РФ В.Путін під час прес-конференції зробив для журналістів заяву наступного змісту: “…Переход к рыночному ценообразованию в отношениях со странами бывшего СССР не был резким, а основной причиной является тот факт, что эти страны фактически дотируются российскими гражданами на протяжении 15 последних лет… Россия ежегодно “дотировала” Украину на сумму 3-5 млрд. долларов, в то время как помощь США этой стране по итогам прошлого года составила всего 174 млн. долларов”. Ця ж сума – щорічні дотації української енергосистеми з боку Росії в обсягах 3-5 млрд. доларів через занижену ціну на енергоресурси порівняно з ринковими цінами – прозвучала вдруге в заяві Путіна під час його останнього візиту до Чехії.
Такі заяви не відповідають реальності через дію для Росії пільгових умов транзиту та зберігання російського газу на території України. Зокрема, в 1993-2005 рр. сума недоотриманого Україною прибутку від заниження тарифів на транзит російського газу через Україну склала $25792 млн. (або біля $2 млрд. щорічно). Ця сума виходить з врахування обсягів та довжини російського газового транзиту через Україну (до 127 млрд. м3 на 1063 км на рік) при різниці середньої ставки тарифу між ФРН ($2,7 за 1000 м3 на 100 км) та Україною ($1,1886 за 1000 м3 на 100 км) приблизно $1,5114. Чому ми в даному разі беремо тариф, діючий у ФРН? Тому що при визначенні ринкової ціни на газ для України російська сторона весь час посилається саме на приклад Німеччини.
Значними виявляються втрати України також і при врахуванні різниці в тарифах на закачування, зберігання та відбір газу з підземних сховищ в 1995-2005 рр. Середній тариф для Росії при користуванні послугами українських ПСГ в ці роки складав $4,95 за 1000 м3. Для порівняння: аналогічні тарифи в Західній Європі складали в цей період $24-25 за 1000 м3. Загальна недоотримана Україною виручка від роботи ПСГ за ці роки склала $1390 млн.
При реалізації природного газу для споживачів України в 1993-2005 рр. Росія дійсно мала певні втрати можливої вигоди через заниження ціни на природний газ порівняно з діючими у ФРН цінами. Середня ціна російського газу на кордоні ФРН у 1993-2005 рр. (від $65 до $177 за даними офіційного інтернет-сайту ВАТ “Газпром”) складає $101,24 за 1000 м3. У цій ціні $28,7 складає середня вартість транзиту тисячі кубометрів газу від Росії до ФРН (при ставці транзиту $2,7 за 1000 м3 на 100 км). Таким чином, справжня ціна російського газу для Німеччини на українсько-російському кордоні становила в ці роки від $36,3 до $148,3 – в середньому $72,5 за 1000 м3. Одночасно з цим середня ціна 1000 м3 російського газу для України (від $50 до $80 у 1993-2005 рр.) складала $57,6. Тобто різниця в цінах між російським газом для ФРН і для України була $72,5-$57,6=$14,9. Враховуючи обсяг російського газу в оплату за транзит через територію України 29 млрд. м3 на рік, то втрачена Росією вигода складає (14,9*29) $432 млн. на рік. Або $5617 млн. протягом 1993-2005 рр. Це аж ніяк не 3-5 млрд. доларів щорічно.
Таким чином, зменшивши суму втрат України від заниженої ціни на транзитні послуги та послуг зі зберігання газу на ці $5671 млн., змушені констатувати: підсумкові втрати України протягом 1993-2005 рр. все одно складають 21 565 млн. доларів. Або 1735 млн. доларів на рік. Таким чином, Путін не має права говорити, ніби Росія дотує Україну. Реальність протилежна. Однак з боку України ніхто й ніколи не висував до Росії претензій за втрачену вигоду, як це тепер робить російський президент.
Генеральний секретар Національної газової спілки України,
Радник Президента України
І.В.Діяк
